Bступ до спеціального випуску журналу "The Muslim World"

Bступ до спеціального випуску журналу "The Muslim World"

Туреччина все сильніше притягує до себе пильну увагу вчених-спеціалістів Близького Сходу та знавців ісламу. Туреччина нашого часу є єдиною з мусульманських держав, яка має членство в НАТО. До того ж Туреччина веде переговори з питань свого вступу в статусі повноправного члена в Європейський Союз, де вона, потенційно, може бути мостом між ісламською та західною цивілізаціями.

Немає сумніву в тому, що іслам є одним з найважливіших складових елементів турецької культури, адже 99% населення країни – мусульмани. Фетхуллах Ґюлен, кому присвячений цей спеціальний випуск, на сьогодняшній день є найбільш впливовим ісламським діячем сучасної Туреччини. Ця впливовість започатковується не лише від його харизматичної релігійності, а також і від значення різних освітніх та громадських закладів, заснованих його чисельними прихильниками, які ставляться дуже серйозно до його порад та рекомендацій. Присвячуючи цей спеціальний випуск Ґюлену та ініційованому ним релігійно мотивованому громадському руху, журнал “The Muslim World” («Мусульманський світ») внесе значну пожертву у справу розуміння тюрксько-мусульманського світосприйняття.

Хоча Ґюлен є релігійним діячем, його досягнення і авторитет виходять далеко за межі богослов’я. Будучи не лише прекрасним спеціалістом в царині ісламських наук, він у той же час виявляє й своє глибоке пізнання в питаннях сучасного світогляду Заходу. Ґюлен є широко ерудованою людиною, знавцем творів таких мислителів і поетів, як Хафіз і Ґете, Пеямі Сафа (відомий турецький письменник-романіст) і Достоєвський. У Ґюлена, який навчався ісламським наукам ще замолоду, великий талант до запам’ятовування та узагальнення. Навіть сьогодні, в 67-річному віці, він може напам’ять читати Коран. Він також добре обізнаний в хадісах (думки, висловлювання Пророка).

Починаючи з кінця 60-х років, Фетхуллаху Ґюлену поталанило зініціювати широкий громадянський рух своїми надихаючими проповідями та творами; його рух поступово установився й розвинувся в різних сферах життя турецького суспільства. Уникаючи політики партизанства, рух опрацював проект просвіти з метою боротьби з суспільними негараздами. Відповідно до цього проекту були створені сотні сучасних шкіл, декілька університетів як в самій Туреччині, так і за її межами, мережа ЗМІ (загальнонаціональний телевізійний канал STV, щотижневий журнал «Aksiyon» і провідна щодення газета «Zaman») і такі организації підприємців, як ISHAD. Правила турецької культури толерантності в русі Ґюлена, сформованого під впливом суфійських традицій, підпали під критику крайніх секуляристів й ісламістів. Фонд журналістів і письменників, почесним головою якого є Фетуллах Ґюлен, ця провідна неурядова організація Туреччини, ефективно займається міжрелігійним діалогом і пошуком взаємних точок взаємодії.

Статті даного спецвипуску с різних точок зору опрацьовують деякі аспекти особистості Ґюлена, його життя і діяльності. Вважаючи, що для читачів буде корисним отримати уявлення про спосіб мислення і погляди Ґюлена безпосередньо з його уст, я включив інтерв’ю з ним у цей випуск. У зв’язку з цим я висловлюю щиру подяку Ґюлену за його готовність відповісти на мої запитання, які стосуються різних тем сучасності.

В своїй статті у цьому випуску Осман Бакар^[1] зупиняється на підході Ґюлена до відносин між наукою та релігією, розглядаючи уявлення Ґюлена про природу релігійних і наукових істин методом порівняння. Він засвідчив, що в сучасній мусульманській думці рідко можна знайти серйозних вчених-теологів, які опрацьовують питання релігії й науки. Він також стверджує, що Ґюлен належить до тієї невеликої групи богословів, які присвятили їм все своє життя.

Стаття Лестера Куртца^[2] вивчає парадокс Ґюлена в поєднанні особистої прихильності до ісламських релігійних принципів і сильного зв’язку з плюралізмом. Він стверджує, що Ґюлену вдалося об’єднати теорію з практикою. Посилаючись на певні теологічні основи, на яких Ґюлен заснував свої ідеї толерантності, Куртц цитує Ґюлена: «Людина не може бути мусульманином, якщо не вірить в пророцтво доісламських посланців».

Стаття Томаса Мішеля^[3] досліджує зв’язки між суфізмом і сучасністю у вченнях Ґюлена. Автор статті показує, яким чином Ґюлен успішно включає суфізм в свої роздуми і діяльність, не конфліктуючи з державним турецьким законодавством, яке забороняє тарикати – суфійські сотовариства. Мішель наводить три головних фактори, які формують погляди Ґюлена: сунітський іслам, суфійська традиція Накшибанді та рух Нур. Більша частина статті досліджує погляди Ґюлена на сучасність і його влив на сучасну турецьку думку.

Елізабет Оздалга^[4], послуговуючись роботою Норберта Еліаса як зразком для дискусій, аналізує джамаат (сотовариство) Ґюлена з соціологічної точки зору. Вона припускає, що коли державні заклади не беруть участі в об’єднанні людей, зростає потреба в необхідності заповнення цього вакууму іншими організаціями і товариствами. Сотовариство Ґюлена грає значну роль у цьому. Автор детально викладає досвід кількох жінок-членів руху Ґюлена і рішуче говорить про те, що джамаат Ґюлена не є тарикатом, а швидше це суспільний громадський рух. Посилаючись на аналітичну схему Еліаса, Оздалга досліджує відношення між правлячими колами Туреччини і рухом Ґюлена.

Сідней Гріффіт^[5] та я досліджуємо ідею Ґюлена про міжрелігійний діалог. Ця стаття вивчає основи підходу Ґюлена, досліджені крізь призму поглядів таких ранніх мусульманських діячів, як Джалал ад Дін Румі (1273) та Ахмад Сірхінді (1625). Ця стаття стверджує, що «Бісміллахіррахманіррахім» з першої глави Корану, слугує для Ґюлена відправною точкою для досягнення міжрелігійного діалогу. Більш того, стаття детально описує зустріч Ґюлена з папою римським іоанном Павлом II і ставлення різних мусульман до даної історичної події.

На закінчення, робота Іхсана Йилмаза^[6] вивчає процес перетворення ісламу в сучасній історії Туреччини, особливо після утворення сучасної турецької держави. В цьому контексті автор статті проводить відмінності між громадянським ісламом, який представляє Ґюлен, і державним ісламом, для якого Йилмаз створює термін «Лозанський іслам». Також Йилмаз концентрується на впливі ідей Ґюлена на суспільне середовище Туреччини й порівнює рух з іншими ісламськими партіями, створеними в Туреччині.

Я сподіваюсь, що даний спеціальний випуск журналу «Мусульманський світ» надасть читачу можливість краще розуміти Фетхуллаха Ґюлена та його твори, які продовжують викликати підвищену зацікавленість в науковому світі. Будучи харизматичною особистістю, із зворушливою особистою відкритістю, і маючи численних прибічників в різних країнах і серед послідовників різних віросповідань, Ґюлен та його рух уособлюють надію на можливість внести вклад в розвиток позитивних взаємин ісламу і Заходу.

[1] Осман Бакар, Університет Джоржтаун Вашингтон, фед. округ Колумбія. «Ґюлен про релігію та науку: Теологічна точка зору»

[2] Лестер Р. Куртц, Техасський університет, Хьюстон, Техас, «Парадокс Ґюлена: поєднання прихильності з терпимістю»

[3] Томас Мішел, С.Ж., Ватікан. «Суфізм та сучасність в мисленні Фетхуллаха Ґюлена»

[4] Елізабет Оздалга, Близькосхідний технічний університет Анкара, Туреччина. «Перетворювач чи Чужий? Роль руху Фетхуллаха Ґюлена в процесі цивілізації»

[5] Сідней Ґріффіт, Католицький Університет Америки, Вашингтон, округ Колумбія, Зекі Саритопрак, Університет Джона Керолла, Клівленд, Огайо. «Фетхуллах Ґюлен та «Люди писання»: Заклик з Туреччини до міжрелігійного діалогу»

[6] Іхсан Йилмаз, Лондонський університет, Лондон, Великобританія. «Держава, право, громадянське суспільство та іслам в сучасній Туреччині»

Tweet

Whatsapp