Любов до людства
Любов – це еліксир життя; людина живе з любов'ю, яка робить її щасливою, і тоді завдяки її любові щасливими стають і близькі люди. У людському лексиконі любов – це життя, ми почуваємо й пізнаємо один одного через любов. Бог не створив сильнішого взаємозв'язку між людьми, ніж любов, це ниточка, яка пов'язує людей один з одним. Насправді, Земля без любові, яка зберігає її свіжою й живою – це руїна. У джинів і людей є султани; у бджіл, мурах і термітів є королеви; і в кожного з них є трон. Королі й королеви приходять до влади по-різному, а потім вони сходять на трон. Любов – це султан, який править на троні в наших серцях, без найменшої боротьби за владу. Мова й губи, очі й вуха мають свою цінність доти, доки вони розвівають прапор любові, тому що тільки любов має цінність. Серце, що є обителлю любові, безцінне завдяки любові, що живе в ній. Фортеці можуть бути завойовані без кровопролить шляхом вивішування прапора любові перед ними. Султани стають солдатами любові, коли солдати любові уражають їхнє серце.
Ми були виховані в атмосфері, в якій торжество любові стоїть перед нашими очами, а звуки барабанного бою любові звучать у наших серцях. Наші серця починають схвильовано битися, коли перед очима майорить прапор любові. Наше буття настільки переплетене з любов'ю, що наше життя стає безпосередньо залежним від любові, і ми присвячуємо їй наші душі. Коли ми живемо, ми живемо з любов'ю, і коли ми вмираємо, то ми теж умираємо з любов'ю. У кожному подиху ми всією нашою сутністю відчуваємо любов, це наше тепло серед холоду й наша оаза у серці.
Якщо в цьому забрудненому світі, де всюди живе зло, щось і залишилося недоторканим і чистим, то це любов; якщо серед усіх потьмянілих прикрас цього життя й існує краса, яка зберегла свою розкіш і привабливість яскравими, то це тільки любов. Немає нічого реальнішого й довговічнішого для кожної нації і суспільства в цьому світі, ніж любов. Де б не чулися звуки любові, лагідніші й тепліші за колискову, всі інші голоси й інструменти замовкають і завмирають у спогляданні, у якім їхні мелодійні струни зберігають мовчання.
Світобудова – результат запаленого ґнота свічі любові. Якби Господь не любив створене, то не було б ні місяця, ні сонця, ні зірок. Небеса – це поема любові, римою якої є Земля. У природі відчуваються сильні пристрасті любові, а у взаєминах між людьми можна бачити прапор любові. Якщо в суспільстві існує валюта, яка зберігає свою цінність, то це любов, і цінність любові в ній самій. Любов важить більше, ніж найчистіше золото. Як золото, так і срібло, можуть втратити свою цінність на різних торгах і в різних місцях, але двері любові зачинені для будь-якого песимізму, і ніщо не може змінити її внутрішню стабільність і гармонію. До цього моменту тільки ті, хто загруз у ненависті, гніві й антагонізмі, планують опір і боротьбу з любов'ю. Як це не парадоксально, але тільки любов може заспокоїти ці озлоблені душі. За межами мирських скарбів є інші проблеми, які можуть вирішитися тільки завдяки чарівному джерелу любові. Жодна цінність на Землі не може перевершити або навіть просто суперничати з любов'ю. Золоті, срібні й грошові картелі, а також картелі, предметом яких є інші цінності, майже завжди програють у тому марафоні, де вони змагаються з поборниками любові й відданості. Приходить день і, незважаючи на всю розкіш і помпезний спосіб життя господарів матеріального достатку, їхні труни виявляються порожніми, а їхні вогнища згасають, натомість свіча любові горить завжди, даруючи світло нашим серцям і душам.
Ті щасливі люди, які схилили коліна перед вівтарем любові і які присвятили своє життя поширенню любові, не залишили навіть найменшого місця у своєму лексиконі для таких слів, як ненависть, гнів, таємний намір або почуття образи. Навіть із ризиком для їхнього життя вони ніколи не занурюються в антагонізм. Їхні голови смиренно схилені, думки повні любові, і вони ніколи не схвалюють нічого, крім любові. Коли голови піднімаються, почуття ворожнечі прагне знайти «гавань» для схованки, а почуття ненависті починає зводити себе від гніву і заздрості.
Єдиною магією, єдиним заклинанням, яке може зруйнувати діяння сатани, є любов. Використовуючи лише любов, посланці й Пророки погасили пожежу ненависті й заздрості, розпалену фараонами, німродами й іншими королями-тиранами. Святі намагалися зібрати воєдино всі недисципліновані й бунтарські душі, розкидані повсюдно, немов вирвані сторінки; вони застосовували любов, намагаючись надати іншим людської поведінки. Сила любові була настільки могутньою, що зруйнувала закляття Харута й Марута[1], і настільки ефективною, що загасила полум'я пекла. Отже, немає сумнівів у тому, що у людей, озброєних любов'ю, немає потреби в іншій зброї. Дійсно, любов достатньо сильна навіть для того, щоб зупинити кулю або гарматне ядро.
Наш інтерес до оточення й наша любов до людства, що дають можливість осягнути всю світобудову, залежать від знання й розуміння нами нашої сутності, а також від нашої здатності пізнавати себе й відчувати зв'язок із Творцем. Паралельно з такою здатністю з'являється також можливість виявляти прихований потенціал не тільки нашої сутності, але й інших людей. Більше того, у зв'язку з тим, що ці внутрішні цінності безпосередньо пов'язані із Творцем, а також із вихованням поваги до цінностей, закладених у кожному творінні, ми починаємо бачити кожну живу істоту по-іншому й в іншому образі. Насправді, рівень нашого розуміння й оцінки один одного залежить від того, наскільки добре ми розпізнаємо якості й цінності, які мають інші люди. Ми можемо зробити висновок із цієї концепції за допомогою думки, що ґрунтується на словах Пророка (с.а.с.): «Віруючий – це дзеркало іншого віруючого». Якщо розширити цю ідею, то можна сказати, що «людина є дзеркалом іншої людини». Якщо ми зможемо в цьому досягнути успіху, а також зрозуміти й оцінити цінності, приховані в кожній людині, то ми також зрозуміємо, як зіставити ці цінності з їхнім справжнім Власником, і, таким чином, приймемо той факт, що все красиве, ніжне й любляче, що існує в цьому світі, належить Йому. Душа, яка може відчути цю глибину, говорить словами Румі[2], передаючи нам розповідь мовою його душі: «Прийди, прийди й приєднайся до нас, тому що ми люди любові, віддані Богові! Пройди, пройди через двері любові й приєднайся до нас, і сядь поруч із нами. Прийди, дозволь нам говорити між собою через наші серця. Дозволь нам говорити нечутно, не використовуючи при цьому очі й вуха. Дозволь нам посміхатися всім разом, не використовуючи при цьому губи й не вимовляючи жодних звуків, дозволь нам посміхатися, як це роблять троянди. Дозволь нам бачити один одного без слів і звуків, як це роблять думки. Оскільки всі ми однакові, дозволь нам кричати один одному за допомогою наших сердець, не використовуючи при цьому губи й не вимовляючи жодних звуків. Дозволь нам говорити про це тоді, коли плече до плеча».
У нашій сучасній культурі нелегко стати свідком такого глибокого розуміння цих людських почуттів і цінностей, це важко знайти у грецькій, античній або західній філософії. Ісламська філософія бачить кожного як окремий вияв унікальної субстанції, як різні аспекти однієї реальності. Дійсно, люди, які доходять спільної думки стосовно Єдності Бога, Його Пророка й релігії, нагадують частини одного тіла. Рука не відчуває потреби в тому, щоб змагатися з ногою, мова не критикує губи, очі не бачать помилок вух, а серце не суперечить розуму.
Усі ми частини одного тіла, ми повинні викорінити подвійність, яка руйнує єдність. Ми повинні розчистити шлях, щоб об'єднати людей; це один із найбільших шляхів, на якому Бог дарує людям успіх у цьому світі, і завдяки якому Він перетворює цей світ на рай. Наприкінці цього шляху будуть широко відчинені двері в рай, щоб тепло вітати нас. Таким чином, ми повинні позбутися всіх ідей і почуттів, які роздирають нас на частини, і в єдиному пориві обійняти один одного.
[1] Два ангели, про яких сказано в Корані (2:102), які навчили людей основам магії і попередили їх про наслідки її неправильного використання.
[2] Мевляна Джалаледдін Румі - великий святий, поет-суфій. Його послідовники заснували суфійське братство Мевляни.
- Створено .