Скромність
Скромність
Скромні, як прах, люди, в міру своєї скромності отримують виключну велич в очах Творця й в очах народу. А ті, чиї серця сповнені гордині й зарозумілості й хто дивиться на людей звисока, завжди стикалися з загальною призирливістю й накликали на себе гнів Небес.
**
Самозвеличення – ознака духовної незрілості. Людина розумна й внутрішньо зріла ніколи не забуває про те, що за все, чим вона володіє, вона зобов’язана милості Всевишнього Творця, а душа його розпростерта в нескінченній подяці перед своїм Творцем.
**
Скромність допомагає людині зберегти внутрішній спокій і умиротворіння як перед осяянням його вдячністю Небес, так і перед приниженнями й образами, якими можуть покрити його люди. Тому, хто відначально знає своє місце, а крила гордості його скромно опущені до землі, не страшні ніякі образи людей і ніякі небезпеки.
**
Скромність властива зрілим і благородним людям, а пихатість – ознака ницості й незрілості. Досконалий той, хто не цурається щирого спілкування з іншими людьми й не вважає це принизливим для себе. А найбільш ницими людьми є ті нещасні, які через свою пихатість й самооцінку віддають перевагу самітності.
**
Ті люди, яких суспільство не цінує й про цінність яких не відає, рано чи пізно піднесуться завдяки належній їм скромності й будуть удостоєні багатьох почестей. А ті, хто заразився комплексом власної величі, в свій час будуть відсіяні й відторгнені суспільством як чужі йому елементи.
**
Скромність людини – це очевидний доказ того, що вона здобула своє місце серед справжніх людей, а те, що становище, влада, багатство, знання й все інше, до чого люди ставляться з повагою, не змогло запаморочити їй голову, слугує доказом того, що вона дійсно скромна. І не можна довіряти скромності й людяності тих людей, яких успіх змінив на гірше.
**
Скромність – це ключ до всієї решти прекрасних рис характеру людини. Отримавший її можна стати володарем усієї решти достоїнств. А той, хто її позбавлений, в більшості випадків буває позбавленим і всієї решти рис, притаманних людяності. Коли благословенний Пророк Адам оступився й впав, допустившися до свого першого гріха, то саме завдяки скромності він зміг повернути собі все, чого позбавився через цей гріх. А Сатана не зміг повернути собі нічого, ставши жертвою власної пихатості й гордині.
**
В дервішських обителях і келіях до небес святості завжди могли піднятися лише по-справжньому скромні люди. Й лише скромні люди могли отримати справжнє знання в школах і медресе й ставали корисними суспільству. А ті, хто просякнутий гординею, пішов проти правил поведінки в обителі або не знайшов в собі сили терпляче вивчати щось нове, завжди й незмінно гинули.
**
Велич присутня лише Божественній Самості Вседержителя нашого й тому всякий, хто колись спробував проявити пихатість і заявити про власну велич, незмінно був схоплений і розтерзаний гнівом Господа – Сокрушителя. А ті, хто завжди знав своє місце, сходами скромності піднімалися все вище й вище, поки не були удостоєні спілкування з Всевишнім.
- Створено .