Людяність
Людяність
Усі свої дії стосовно інших людина повинна міряти на вазі власного Его, має бажати іншим людям того самого, що вона бажає самому собі й не забувати, що те, що може бути неприємним йому, може бути також неприємним й іншим людям. Так вона зможе уникнути помилкових вчинків і не нанести образи оточуючим її людям.
**
Якщо ви задумаєтесь над тим, що подарунки, які вам дарують, пом’ягшують ваше серце, а ті люди, які їх дарують, отримують навзаєм вашу любов, то це може допомогти вам зрозуміти, як саме можна завоювати чуже серце. Як говорили наші предки: «Людина – раб доброти, яку до нього проявляють», а доброта – це кращий спосіб уникнути зла тих, кого ми остерігаємося.
**
Зрілість людини проявляється в її умінні бути справедливою навіть до тих, хто був з нею несправедливим і відповідати добром на їхнє зло. Навіть по відношенню до таких людей людина ніколи не має забувати про своє достоїнство й благородство. Бо здійснення злого вчинку є проявом звірячої натури, зло у відповідь на зло – це доказ наявності серйозних недоліків, а добро у відповідь на зло – це є ні що інше, як прояв істинного благородства й високого достоїнства.
**
Немає меж можливостям приносити користь іншим людям. По-справжньому старанна й турботлива людина завжди готова принести в жертву іншим людям абсолютно все, навіть власне життя. Однак подібна готовність до самопожертви залежить від того, наскільки вона щира й готова надати будь-яку іншу допомогу й послугу, наскільки чисті її наміри й від того, наскільки далека вона від таких негативних проявів як особистого, так і колективного егоїзму (помста, кругова порука, націоналізм і под.).
**
Про людяність і благородство можна говорити лише в тому випадку, якщо вони постійно проявляються на практиці. Якщо людина не проявляє достатньо благородства до своїх близьких, то всі її розмови про благородство всього лише пустий звук. А ставити свою доброту в залежність від їхньої доброти до нас і періодично карати їх, кидаючи без своєї підтримки, означає проявляти глибоку духовну незрілість і невігластво.
**
Одним з найбільших благодіянь людини по відношенню до інших людей є уміння не помічати їхні промахи і недоліки. В той час, як вишукування чужих недоліків – це край невихованості, пліткарство про ці недоліки – це непристойна вада, а докори – нехай навіть небезпідставні – в адресу інших людей – це разючий удар тій братній любові, яка пов’язує людей. І погані справи в того, хто примусив об’єднатися проти себе всі зневажені ним его!..
**
Ті, хто не надає ніякого значення навіть найбільш значним благодіянням, які були ними здійснені заради інших людей, але цінують і вдячні навіть за найменше благо, здійснене в ім’я них самих – це люди, які досягли ідеальних висот, божественної моральності й по-справжньому матимуть спасіння. Такі люди ніколи не будуть докоряти іншим в невдячності або неуважності до своєї персони.
- Створено .