Про джихад

Про джихад

Що таке джихад?

Слово джихад, утворене від кореня дж-х-д, означає використання усієї своєї сили, а також стремління до мети з усіх сил і протистояння будь-яким перепонам.

З появою ісламу джихад увібрав у себе зміст особливого значення, а саме – боротьба в ім’я Аллаха, боротьба на шляху до Бога. На сьогодні саме це значення асоціюється з цим словом. Ця боротьба здійснюється на двох фронтах: внутрішньому і зовнішньому. Внутрішній фронт можна уявити як устремління у пошуку своєї сутності (великий джихад), а зовнішній – як усвідомлення твоєї сутності кимось іншим (малий джихад). Внутрішній джихад є боротьбою з перешкодами між собою і своєю сутністю, коли людина шляхом пізнання власного єства (маріфатун-нафс) досягає божественного знання (маріфатуллах), божественної любові (мухаббатуллах) і духовного блаженства. Зовнішній джихад є усуненням перешкод між людьми і вірою, аби люди мали можливість увірувати і пізнати маріфатуллаха.

Різновиди джихаду

Малий джихад не припускає саме участі у битві. У дійсності малий джихад має настільки широке значення і застосування, що іноді слово чи мовчання, похмурий погляд чи посмішка, участь чи усунення в обговоренні, володіння своїми почуттями любові, гніву – тобто усе, що робиться в ім’я Господа, входить у це поняття. Таким чином, усі намагання перетворення суспільства і людей також є частиною джихаду, як і будь-які зусилля заради своєї сім’ї, рідних, сусідів, своєї місцевості. У деякому плані малий джихад є матеріальним.

Великий джихад здійснюється на духовному рівні, бо він є битвою з нашим внутрішнім світом, з нашим его-нафсом. Коли вони успішно реалізуються, тоді встановлюється бажана рівновага. Якщо один з них відсутній, то рівновага порушується. Віруючі знаходять мир і отримують енергію з такого збалансованого джихаду.

Скільки є божих творінь, стільки й шляхів до Бога. Господь опікується тими, хто бореться заради Нього за спасіння на цих шляхах. Він відкриває кожному шлях до добра й захищає від пороків. Кожний, хто знаходить дорогу до Нього, знаходить золоту середину. Так само, як ці люди знаходять середину у своєму гніві, поглядах і пристрастях, так само вони віднаходять середину у своєму джихаді і поклонінні Богу. І це означає, що Господь направив людство на шлях до спасіння.

Малий джихад є нашим активним виконанням заповідей Господа. Натомість великий джихад є оголошенням війни руйнівним і негативним емоціям і думкам, які породжує наше «Я» (наприклад, злість, ненависть, заздрість, егоїзм, гординя, пихатість, гонор), і які нам заважають досягти досконалості. Він має назву великого джихаду, бо є дуже складним і вимогливим. Той, хто терпить невдачу у великому джихаді, не переможе і в малому.

Айше (високоповажна дружина Пророка Мухаммада – ред.) розповідає, що одного разу ввечері Посланець Аллаха попросив у неї дозволу і мав намір усю ніч провести в молитвах до Всевишнього. Те, що він просив про це, говорить, якою він був ввічливою і чуйною людиною. Благородство і порядність по відношенню до інших були важливими особливостями, які відрізняли його. Вона відповіла «О, Посланець Аллаха, я хочу бути з тобою, але найбільше я бажаю того, чого ти хочеш сам». Пророк здійснив омовіння і почав молитися: « Воістину! В творінні землі і неба і зміні дня й ночі криються знамення для тих, хто володіє розумінням» (Св. Коран, 3:190). Він прочитав цей аят і проплакав до самого ранку. Це показує внутрішню глибину і великий джихад нашого Пророка.

Джихад є рівновагою  між внутрішньою і зовнішньою боротьбою. Досягнення душевної досконалості і допомога іншим у цьому – ось те, про що слід подумати. Досягнення внутрішньої досконалості – це великий джихад, допомога іншим в досягненні досконалості – це малий джихад. Коли ви розділяєте їх, то джихад перестає бути джихадом, і тоді перший породжує бездіяльність, а другий – анархію. Які щасливі ті, хто шукає шляхів спасіння для інших так само, як для самих себе. І які щасливі ті, хто спасаючи себе, пам’ятає про спасіння інших! 

Tweet

Whatsapp