Людина, що присвятила себе ідеалу
Людина, що присвятила себе ідеалу
Людина, яка віддає себе служінню ідеалу, має бути сповненою рішучості пройти крізь усі найтяжчі й жорстокі випробування. Бути такою зрілою, щоб і після того, як вона вже досягла своєї мети, не втрачати поваги до Великого Творця й не забувати про те, що саме Йому вона зобов’язана всіма своїми успіхами й досягненнями. Кожне слово та кожний вдих і видих на шляху служіння вірі має бути в її очах рівноцінним молитовним прагненням і хвалою, що спрямовані до Всевишнього. Вона повинна вміти схилити голову перед кожним, хто слідує цьому шляху – незалежно від становища та здібностей – і в той же час не допускатися в цій повазі до ідолопоклонства й завжди пам’ятати про верховенство волі Господа і зберігати, таким чином, свою рівновагу. Вважати себе першою відповідальною особою за недбайливість і першою братися за виправлення й бути сповненою поваги і совістливою по відношенню до кожного, хто прагне надати допомогу і встановити справедливість. Ніколи не втрачати надії та віри, навіть якщо все, що створене ціною неймовірної праці, розпадеться на її очах. Не втрачати голову після того, як знову набув крила й виявився на висоті, й продовжувати залишатися скромною і порядною людиною. Мислити раціонально й бути далекоглядним у такій мірі, щоб з самого початку зрозуміти та погодитися з тим, що обраний шлях зовсім не легкий і сповнений труднощів. Мати непохитну віру й бути надзвичайно старанними так, аби навіть пекло не змогло зупинити. Бути таким відданим своїй справі, щоб ніяка інша любов не могла перейти їй дорогу. І бути справді такою щирою та відданою, щоб змогти раз і назавжди забути про все, що їй прийшлося подолати й принести в жертву в ім’я своєї святої справи.
- Створено .